Видеокамера в розрізі, частина II
Вибір відеокамери - справа серйозне. Тому ми продовжуємо цикл статей, які допоможуть починаючому користувачеві зрозуміти, "що таке добре й що таке погано" у внутрішній будові цього непростого пристрою.
У минулому номері ми докладно розібралися з "залізною" частиною відеокамери - об'єктивом, матрицею, видошукачем, - тобто з тим, що можна "пощупати". Тепер ми переходимо до всіляких можливостей і наворотам відеокамери, які полегшують або, навпроти, ускладнюють життя оператора. А іноді навіть сприяють одержанню відстежувати більше або, навпаки, менш високої якості. І в остаточному підсумку визначають, яка саме камера нам потрібна.
Боротьба форматів триває
Аналогове відео зі своїм достатком форматів давно стало історією, але й у світі цифрових пристроїв єдності немає. У даний момент основними "гравцями" є два типи стиску: miniDV і формати лінійки MPEG ( щостав уже традиційним MPEG-2 і модний MPEG-4). Коротко розглянемо, що це таке й "із чим його їдять".
Відео, що пише камера, потрібно якось стискати, інакше запис вийде громіздкої й незручної для транспортування на комп'ютер. Саме тому в центральний процесор камери убудований той або інший алгоритм компресії. Основне розходження між ними - це ступінь стиску первинної інформації. Начебто б, чим вона вище, тим краще. Але за все доводиться платити, і алгоритми з більше високим коефіцієнтом компресії звичайно приводять до одержання відстежувати з більше низькою якістю.
DV vs MPEG
Ми вже писали про принципові відмінності між цими двома форматами. Тепер розглянемо їх із практичної точки зору - який з них переважніше. З одного боку, MPEG-Формати дозволяють досягти більше високого ступеня компресії й використовуються в пристроях із сучасними носіями інформації - DVD-Дисками, HDD, флєш-картами. Це зручно й дозволяє дивитися відеозапис "on the fly", або відразу переганяючи інформацію на комп'ютер через USB-Порт, або запустивши DVD-Диск. Однак, у силу більше високого ступеня стиску, якість таких записів нижче.
Формат DV стискає відео з меншим ступенем компресії й до того ж пише тільки на плівкові цифрові касети. Записану на них інформацію потрібно ще перегнати на комп'ютер через спеціальний вхід. Однак якщо ваша мета - одержати якісне відео, що надалі буде монтуватися й оброблятися, то це ідеальний вибір.
У підсумку камери із сучасними носіями, що пишуть відео у форматах MPEG, можна рекомендувати нетерплячому й невимогливому користувачеві, що не чекає від своїх відстежувати високої якості й не збирається надалі піддавати їхньому складному процесу відеомонтажу. У всіх інших випадках переважніше miniDV.
Ускладнюємо собі життя
На перший погляд може здатися, що наявність убудованих цифрових ефектів - безсумнівний плюс, але це тільки на перший погляд. Ніхто, навіть самий досвідчений оператор, не зможе оперативно застосовувати ці самі ефекти одночасно зі зйомкою, а якщо спробує, то його увага неминуче розосередиться і якість отриманих матеріалів буде гірше нікуди. У кожному разі, якщо ви захочете накласти на свої зйомки ті або інші ефекти, те після зйомки у вашім розпорядженні буде безліч комп'ютерних програм, що перевершують по можливостях обмежений набір функцій вашого камкордера. Тому при виборі своєї відеокамери на цей параметр можна сміло не обертати ніякої уваги.
Малюємо білим від руки
Регулювання цього параметра при зйомці дозволяє домогтися природності передачі квітів при зміні висвітлення. Якщо камера обладнана автоматичним балансом білого, то коректування виробляється без участі оператора, що, звичайно ж, зручно, але не дозволяє домогтися максимально коректної передачі кольору. Головний плюс автоматичного режиму - простота й зручність у використанні, але платити доводиться втратою природності передачі кольору.
Набагато більше ефективний режим ручного настроювання. По еталоні (аркушу білого паперу) оператор установлює значення "щирого" білого кольору, після чого автоматика камери визначає необхідне коректування. Основним мінусом ручного режиму є відносна складність використання для починаючого оператора, можливість легко зіпсувати запис при зміні умов висвітлення.
Таким чином, камера з автоматичним балансом білого гарна для починаючого відеоаматора, що ще не вміє або не хоче копітко копатися в настроюваннях. Камкордер з ручним режимом підійде більше досвідченому користувачеві.
Якщо ж камера вміє працювати й у тім і в іншому режимі, то це взагалі ідеальний вибір. Можна починати з автоматичного балансу, а в міру росту досвіду починати замислюватися про перехід до ручного коректування параметра.
На всі руки майстер
Останнім часом почали з'являтися пристрою, які навіть складно назвати камерами. Це так звані камкордери "шість в одному". Вони сполучають у собі функції відеокамери, фотоапарата, веб-камери, диктофона, MP 3-плеера й пристрою зберігання даних. З одного боку, приємно одержати кілька пристроїв в одному флаконі, причому за відносно невеликі гроші. З іншої, як ми знаємо, чим більше функцій сполучає в собі агрегат, тим гірше кожне з них працює. Тому справжньому відеоаматорові не варто гнатися за многофункциональностью. Така камера підійде хіба що для побутових зйомок найнижчої якості.
