Основи єкспонометрии
У фотографії одним з основних моментів є виставляння правильної експозиції при зйомці об'єкта. Це пов'язане з тим , що для одержання необхідного зображення на фотоносії він повинен одержати певну кількість світла. Якщо світла недостатньо, то фотоматеріал виявляється недоекспонованим. При надлишку світла фотоматеріал виявляється переекспонованим.
Існує також проблема динамічного діапазону фотоматеріалів- всі вони мають різну здатність передачі півтонів між чорними й білими ділянками. Так наприклад негативна плівка здатна передати діапазон яркостей до 1:200, у той час як фотопапір тільки до 1:50. Тобто не вся інформація із плівки може бути перенесена на папір.
Основним завданням експозиції є встановлення такої витримки й діафрагми, щоб на фотоматеріалі проєкспонировался бажаний діапазон яркостей.
Величина експозиції (EV) - часто вживане поняття, використовуване для пояснення різниці експозицій. Різниця в експозиції на 1 щабель (1 EV) відповідає зміні на +/- 1 розподіл діафрагми, або, відповідно, зменшенню, або збільшенню витримки у два рази.
Наприклад, якщо за результатами виміру освітленості якогось об'єкта камера встановила експозицію [1/125, f/8]і Ви вирішили змінити дане значення на +1 EV, те це може бути кожна з наступних пар: [1/60, f/8], [1/90, f/6,7], [1/125, f/5.6] (при кроці в 1/2 EV). У кожному із цих трьох випадків кількість світла, що потрапило через об'єктив на плівку, виявиться вдвічі більше вихідного. У той же час, експозиція [1/125, f/8] буде означати те ж значення EV, що й [1/90, f/9.5], або [1/60, f/11]. У всіх цих випадках кількість світла, що потрапило на плівку, буде однаковим.
При експонуванні об'єктів з невеликим діапазоном яркостей, особливих проблем не виникають тому що всі деталі укладаються в діапазон плівки або фотопапера. Складніше ситуація, коли в кадрі перебувають об'єкти з дуже великою різницею в рівні висвітлення, наприклад темний ліс на тлі світлого піднебіння. У цьому випадку доводиться чимсь жертвувати - або допускати, що всі тіні будуть чорними, або не передавати відтінки світлого. Іноді малий діапазон фотоматеріалів використовується для створення спеціальних ефектів. Наприклад якщо знімати фігуру людини проти світла й експонувати фотоматеріал по найбільшій освітленості, то ми одержимо чорну фігуру на світлому тлі.
У зв'язку з тим, що людське око дуже добре пристосовується до навколишнього висвітлення, досить складно, не маючи великого досвіду виставити правильну експозицію. Так наприклад освітленість у кімнаті ввечері нам здається цілком достатньої, хоча вона в сотні разів менше ніж удень. Це пов'язане з тим, що людська зіниця в темряві розширюється й пропускає більше світла.
Для виміру освітленості об'єкта створені так звані єкспонометри для постійного висвітлення й флєшметри для виміру імпульсного висвітлення. Ці прилади можуть відрізнятися по складності й точності, але всі засновані на вимірі освітленості фотоелементом перетворююче світло в електричне токовище. Заміривши освітленість, прилад показує необхідні витримку й діафрагму взависимости від светочуствительности використовуваного фотоматеріалу.
Виміри можуть вироблятися або в падаючому, або у відбитому світлі. Виміри в падаючому світлі найбільш точні й дають правильну картину освітленості об'єкта, але для цього необхідно помістити єкспонометр на місце де перебуває об'єкт і повернути його убік камери, що не завжди можливо. У більшості випадків виміри виробляються по відбитому світлу, наприклад убудованим у камеру єкспонометром. У зв'язку із цим виникає ряд складностей. Всі єкспонометри настроєні таким чином, що припускають, що від об'єкта відбивається 18% світла (среднесерий об'єкт)- це відповідає більшості стандартних ситуацій, однак якщо весь кадр займає чорне або біле тло, то на знімку в результаті вийде сіре тло. У зв'язку із цим фотограф у нестандартних ситуаціях сам повинен вирішувати яким образом скорегувати пропоновану єкспонометром величину, щоб одержати бажаний результат. Для спрощення цього завдання в ряді камер існують кілька видів виміру:
- крапковий вимір дозволяє виміряти освітленість на маленькому сюжетно важливій ділянці кадру й виходячи із цього встановити необхідну експозицію.
-центральновзвешенний завмер, при якому передбачається, що найбільш важливим є центральна частина кадру і їй віддається пріоритет, а краю кадру мають менше значення. При такому способі яскраве джерело світла, що потрапив у край кадру вже не робить значного впливу на загальну експозицію.
- многозонний ( матричний вимір), при якому фотоелемент розбитий на кілька зон і на основі одержуваних із цих зон даних камера розраховує оптимальну експозицію, ґрунтуючись на занесену в неї фірмою виробником базу даних. За допомогою такого виміру камера може наприклад визначити контровий світло.
При використанні всіх цих вимірів, варто пам'ятати, що камера завжди вважає всі об'єкти среднесерими й Ви самі повинні прийняти рішення й вручну ввести єкспокоррекцию, інакше Ви виявитеся в ситуації, коли знімки зняті вночі будуть виглядати як удень або сліпуче білий сніг буде брудно сірим. Про тім як практично вирішується ця проблема Ви можете прочитати в розділі присвяченому "Зонної теорії Ансела Адамса".
