Фотографія: основа майстерності
Мабуть, майже все, що викладено нижче, є в будь-якій інструкції до цифровику. Тільки от хто їх, інструкції ці, читає? Тому й повелося, що цифрових камер продається багато, кількість мережних фотоархівів з кожним днем збільшується, а краще знімки не стають.
Мистецтво ніколи не з'являється з нічого, йому завжди передує ремесло. А для того щоб займатися ремеслом, потрібно як мінімум вивчити його основи. У фотографії небагато речей, які потрібно зрозуміти й запам'ятати, але вони є. Саме в цій статті. Вона адресована починаючим фотографам, тим, хто хоче, але поки не може стати досвідченим аматором, а потім, можливо, і профи.
ВИХІДНІ ДАНІ
Ми припускаємо, що у вас уже є цифрова камера й ви хочете вичавити з її максимум того, що вона здатна вам дати, і зрозуміти, чого вона вам не дасть ніколи.
Ви напевно знаєте багато чого з того, про що ми вам збираємося розповісти. Ви, імовірно, уже зустрічалися з якимись термінами й маєте подання про те, що таке експозиція й фокусування. Упевнено, ви не раз і не два приносили на картці відмінні знімки, такі, які хотілося розглядати знову й знову.
Проте, якщо у вас їсти бажання робити більше таких знімків, зменшувати кількість "фотосміття" і вивчати свою техніку, без повторення базових понять не обійтися. Тому, навіть якщо вам стане небагато нудно й ви вирішите перегорнути сторінку журналу, пропустивши пари розділів цієї статті, краще зупинитеся й не робіть цього. Навіть якщо ви все це вже знаєте, повторення пройденого впорядкує ваші знання й полегшить до них доступ.
КОНСТРУКЦІЯ
Неважливо, яка у вас камера й чий логотип її прикрашає. Не має значення, скільки в ній мегапикселей і який у неї "зум". Зараз нас цікавить те, що характеризують дві ці популярними характеристики, що стали.
Диск вибору режимів зйомки фотоапарата Canon G9
У вашої камери виразно є об'єктив. Він може бути закритий кришкою, прибраний у корпус або снять, але він є. Об'єктив - головний оптичний елемент ЦФК, саме він приймає й перетворить світло, що надходить зовні. Система лінз усередині нього влаштована таким чином, що зображення фокусируется точно на світлочутливому елементі. У цифрових фотокамерах це матриця. Матриця - масив світлочутливих елементів, розташованих рівномірно по всій площі кадру. Кожний пиксель із "мегапикселей", скільки б їх не було, - це чотири елементи. Один елемент може передати в процесор, що є мозком камери, лише один параметр - яскравість. Тому-Те всього елементів трохи: зі значень яскравості в різних каналах і складається колір.
Кнопки для введення єкспокоррекции на Nikon D40
Всі цифрові фотоапарати можна розділити на два більших класи: компактні й дзеркальні. Відмінності чисто конструктивні: у дзеркальних апаратах після об'єктива встановлене поворотне дзеркало, що дозволяє фотографові бачити кадр прямо через об'єктив. Компактні апарати простіше: у них ніякого дзеркала ні, і на дисплеї фотограф бачить картинку з матриці, а вірніше її подоба. Оптичний видошукач, що є присутнім на деяких компактних фотоапаратах, з об'єктивом ніяк не зв'язаний.
Усередині класів існує поділ на підкласи, але зараз воно нас не цікавить. Досить того, що вже сказано. Якщо ви можете визначити клас свого апарата, а також представляєте, де перебуває об'єктив і яка у вашої ЦФК матриця, переходите до наступної глави.
МАТРИЦЯ
У матриці, крім її дозволу, вимірюваного в мільйонах пикселей (мегапикселях), є ще дві важливі характеристики: розмір і чутливість. Розміри матриці звичайно виражені в міліметрах або в долях дюйма (наприклад, 1/1,8"). У таблиці № 1 ви можете побачити переклад цих незрозумілих дюймів (які до того ж ще й не мають відносини до реальних дюймових розмірів матриці) у звичні міліметри. Чим більше габарити матриці, тим краще. І отут самий час поговорити про чутливість. Чутливість - умовна величина, найчастіше виражена в одиницях ISO. Родом цей параметр із плівкової фотографії. Для зйомки в різних умовах висвітлення була потрібна різна плівка, і чим більше була її чутливість, тим менше світла було потрібно для адекватної передачі картинки. Матриця - не плівка, і чутливість у неї не закладена хімічним шляхом. Фізичний зміст чутливості матриці стосовно до ЦФК - наскільки сильно потрібно буде підсилити сигнал, що приходить на перетворювач із осередків матриці. Більше чутливість - більше посилення, але не можна забувати про іншу сторону питання: більше чутливість - більше шуми. Вам напевно доводилося бачити непогані в загальному-те знімки, зіпсовані лише місивом кольорових крапок. Це саме і є шуми. Найчастіше від цього страждають темні області кадру. Ці кольорові крапки - результат впливу пикселей один на одного. Чим більше чутливість і чим менше габарити матриці (тобто чим щільніше пиксели "упаковані"), тим цих крапок буде більше й тем сильніше вони будуть псувати кадр. Таким чином, із всіх можливих значень чутливості варто вибирати найбільш низьке, котре може бути використане в даній ситуації.
Матриця не може одночасно запам'ятати й темне, і світле, користуйтеся єкспосдвигом! У середині - знімок без зрушення експозиції, ліворуч - зрушення долілиць на один щабель, праворуч - зрушення на щабель нагору
ОБ'ЄКТИВ
Об'єктив характеризується світлосилою й фокусною відстанню. Звичайно ці характеристики написані прямо на його ободку. Наприклад, на об'єктиві вашої камери є наступний напис: "6,3-19 mm F:3,5-4,3". Або просто "3,5-4,3/6,3-19 mm". У міліметрах виміряється фокусна відстань, дробові цифри - це світлосила. Із усього цього можна зробити висновок, що перед нами трикратний зум-об'єктив, причому світлосила його при мінімальній фокусній відстані ("короткий кінець") дорівнює 3,5, а при максимальній фокусній відстані ("довгий кінець") - 4,3. Якщо таке число одне, світлосила постійна по всім діапазоні фокусних відстаней.
Спочатку розберемося зі світлосилою. Це здатність об'єктива забезпечувати той або інший рівень освітленість зображення при даній яскравості об'єкта. Іноді цей параметр ще називають відносним отвором. Чим менше число в характеристиках, тим вище світлосила об'єктива й тем більше світла він пропускає. Тобто, простіше говорячи, об'єктив зі світлосилою 3,5 дасть більше світла, чим об'єктив зі світлосилою 5,6. Світлосила об'єктива прямо залежить від його розміру (вірніше, від діаметра отвору) і від фокусної відстані.
Фокусна відстань - параметр, що має складне визначення й простій фізичний зміст: чим більше фокусна відстань, тим далі "бачить" об'єктив, тим більше збільшує зображення. Зі зменшенням фокусної відстані росте кут зору об'єктива. Широкоугольний об'єктив - це об'єктив з маленькою фокусною відстанню, а телеоб'єктив - з більшим.
А от у питанні, що є багато або мало, просто так не розберешся. У часи плівкової фотографії все було просто: існував стандартний розмір кадру, 24х36 мм, під нього робилися всі об'єктиви й для нього розраховувалася фокусна відстань. Матриці ж бувають різного розміру, а оскільки від об'єктива потрібна картинка строго певної площі, його фокусна відстань розраховувалася для конкретного кадру. Однак відсутність крапки відліку позбавило користувачів можливості або зрівняти об'єктиви. Тому часто при описі об'єктивів використовують параметр "еквівалентна фокусна відстань", що дозволяє привести всю оптику до загального знаменника. Еквівалентна фокусна відстань показує, яким був би цей об'єктив на стандартному плівковому кадрі. Звернете знову увагу на таблицю № 1. У ній є стовпець " кроп-фактор" (від англійського "crop" - "обрізати"). Ця величина показує, наскільки площа матриці даного апарата менше площі стандартного кадру. Якщо помножити фокусна відстань на цей кроп-фактор, ви одержите еквівалентну фокусну відстань і можливість порівнювати об'єктиви. Наприклад, наш об'єктив, установлений на камері з матрицею 1/2,5", після обліку кроп-фактора (який для цієї матриці дорівнює шести) перетвориться в об'єктив 38-114 мм єкв.
ЕКСПОЗИЦІЯ
Ми ще повернемося до фокусних відстаней і кроп-факторові, а поки давайте поговоримо про головний - про світло. Світло для фотографа - зовсім не те ж саме, що для звичайних людей. Звичайна людина виходить на вулицю в похмурий день, і йому здається, що на вулиці світло майже так само, як у сонячну погоду. Наше око - дивна система, і його здатність до адаптації така, що при зміні висвітлення в 100 разів нам здається, що на вулиці всього-те "мало-мало стемніло".
Фотограф же знає щиру важливість світла. Саме світло "робить" знімок, а не об'єктив або матриця. Лінзи й чутливі елементи лише сприймають світло й перетворять його в цифровий формат. Немає світла - немає й знімка. Для того щоб знімок вийшла не темним і не світлим, потрібно строго певна кількість світла. Уміння правильно оцінити ця кількість - надзвичайно важлива частина роботи фотографа, і саме це визначає технічну грамотність фотографії.
Кількість світла, що одержує світлочутливий елемент під час одержання знімка, називається експозицією. Строго говорячи, експозиція - освітленість матриці, помножена на час висвітлення. Якщо експозиція виявиться вище норми, на знімку буде занадто багато світлих ділянок, якщо світла не вистачить - знімок буде темним.
У фотографа є всього два інструменти, за допомогою яких він може впливати на експозицію: витримка (той самий час висвітлення матриці, або час, протягом якого затвор залишається відкритим) і діафрагма. Діафрагма - це пристрій, що дозволяє міняти світлосилу об'єктива й тим самим регулювати кількість світла, що він пропускає. Разом витримка й діафрагма формують єкспопару.
Витримка звичайно виражається в секундах (1/1000, 1/500, 1/250, 1/125, 1/60, 1/30, 1/15, 1/8 з і длиннее), діафрагма - диафрагменним числом (1,4; 2; 2,8; 4; 5,6; 8 і т.д.). Важливо зрозуміти, що чим більше диафрагменное число, тим більше закрита діафрагма, і тем менше світла пропускає об'єктив. Відповідно, чим длиннее витримка (1/100 секунди - це більше, ніж 1/1000), тим більше світла потрапить на матрицю.
Тепер - увага. Розкриваю найбільший секрет фотографів. Зрушення діафрагми на один щабель (скажемо, з 4 до 5,6) веде до зменшення кількості світла рівно у два рази. Подовження витримки на один щабель (з 1/125 з до 1/60 с) збільшує кількість світла також удвічі. У більшості сучасних камер діафрагма й витримка можуть мінятися із кроком 1/2 або навіть 1/3 щабля, але це не повинне вас бентежити. При однаковій чутливості матриці в кадрів з єкспопарами 1/125 + 4 і 1/60 + 5,6 освітленість буде однаковою. Проміжні єкспопари (1/80 з + 5,0; 1/100 з + 4,5) дадуть ту ж експозицію. Якщо ж збільшити чутливість матриці вдвічі (скажемо, з 100 до 200 одиниць ISO), експозиція також збільшиться вдвічі, і для 1/60 секунди прийде встановлювати діафрагму 8, або для діафрагми 5,6 буде потрібно встановити витримку 1/125 с.
єКСПОНОМЕТР І ЗРУШЕННЯ ЕКСПОЗИЦІЇ
У колишні часи фотографам доводилося тягати із собою безліч усякої техніки, включаючи єкспонометр - прилад для виміру рівня освітленості. На щастя, з тих пор наука пішла далеко вперед, і автоматичним єкспонометром зараз оснащена будь-яка ЦФК, навіть найпростіша. Доказ тому - "зелений" режим, що інакше був би марний.
"Зелений" режим, при якому фотографові залишається лише натискати кнопку, гарний, але не завжди дає потрібний результат. єкспонометр, оцінюючи експозицію кадру, відштовхується від закладених у нього алгоритмів і стандартних ситуацій. Найпростіший приклад того, де убудований єкспонометр помиляється, - будь-яка контрастна сцена, наприклад яскраве небо й темна вода в одному кадрі. Або небо буде занадто світлим, або вода - занадто темної. Для боротьби з недосвеченними або пересвеченними областями кадру застосовується єкспосдвиг.
Як взагалі проявляє себе єкспонометр? У дзеркальних камерах це шкала на службовому дисплеї. У компактній камері можуть просто відображатися витримка й діафрагма, а може не бути й цього. Але майже скрізь їсти можливість зрушити єкспопару в ту або іншу сторону. Подекуди є навіть брекетинг - автоматичне зрушення єкспопари. Кнопка, що включає єкспосдвиг, звичайно позначена пиктрограммой "+/-". Нажавши її й повернувши керуючий диск (нажавши джойстик) у ту або іншу сторону, ви збільшите або зменшите експозицію.
Ми не будемо зараз зупинятися на різних типах єкспозамера, просто відзначимо, що темні кадри заслуговують збільшення експозиції, а світлі - зменшення. ЦФК гарні тим, що надають можливість відразу ознайомитися з результатом і внести корективи, так чому б цим не скористатися?
ДИНАМІЧНИЙ ДІАПАЗОН
Чому взагалі світлі ділянки виходять іноді занадто світлими, а темні - занадто темними? Чому матриця не може зберегти кадр так, як його бачимо ми? Відповідь криється в словосполученні "динамічний діапазон". Наше око, як уже згадувалося, - зроблена система, а от фотоапарату залишається тільки мріяти про такі можливості. Око може сприймати безліч квітів, рівнів яскравості й відтінків як одночасно, так і по черзі, тоді як фотоапарат цього не вміє.
Проста аналогія. Щоб визначити кількість води, що вилилося із крана протягом якогось часу, потрібно скористатися мірною ємністю. У випадку зі звичайним побутовим краном вистачить і 10-літрового цебра. Якщо потрібно визначити витрата пожежного рукава, цебра буде обмаль, знадобиться бочка. Але якщо спробувати бочкою поміряти витрата води з побутового фільтра, навряд чи вдасться щось визначити точно - швидше за все, вимір буде досить приблизним, тому що вода буде плескатися десь на дні. Точно так само для виміру габаритів вікна буде потрібно рулетка, але вона буде марна при визначенні діаметра отвору під болт. Чому? Тому що в неї є діапазон вимірів.
У матриці (та й у плівки) теж є діапазон, що вона здатна зафіксувати. Найчастіше цей діапазон не дуже широкий, і при більших перепадах яскравості адекватно виміряти її не вдається: або "цебро" переповняється, або "бочка" виявляється занадто велика. Камера не може одночасно показати яскравість сонця й чорність землі. Тільки щось одне. Вибирайте.
