Особливості панорамної фотозйомки
Вам ніколи не здавалося, що звичайна фотографія чимсь нагадує погляд через замкову щілину? Але ж іноді так хочеться розсунути границі кадру й побачити навколишній простір у всьому його різноманітті. Ми вже розповідали про деякі особливості пейзажної зйомки, і тепер ви знаєте, як запам'ятати захід і схід, як правильно підібрати плівку й скласти композицію майбутнього кадру. У цьому номері ми повідаємо про тонкості панорамної зйомки.
Ілюзія простору
З моменту винаходу фотографії люди придумали масу пристроїв для створення панорамних знімків. Є й спеціальні об'єктиви, і конструкції, що розвертають камеру на 360 градусів. За допомогою всіх цих хитромудрих пристосувань можна одержати незвично довгу стрічку знімка. Панорамне фото дозволяє створити заворожливу ілюзію простору, який до повного ефекту присутності не вистачає хіба що звуків і заходів.
Однак власникам цифрової фототехніки для створення панорамного знімка зовсім не обов'язково прибігати ні до особливих об'єктивів, ні до прочим технічним хитруванням. Можна просто зробити кілька знімків за допомогою звичайного фотоапарата, а потім з'єднати їх на комп'ютері. Техніка сполучення кадрів під час печатки, філігранна робота ножицями з наступною склейкою окремих частин і інші прийоми пішли в минуле, залишивши після себе лише кравецький термін. Якщо ви добре знаєте програму Photoshop, то без праці впораєтеся з "зшиванням" кадрів, а при бажанні можна скористатися одним зі спеціальних додатків для автоматичної "зшивки" панорам. Ми неодмінно опишемо кілька програм такого роду, а поки розповімо докладніше про те, як відбувається створення фотографій з нестандартним співвідношенням сторін.
Короткі рекомендації
o Обов'язково встановлюйте ваш фотоапарат на штатив і стежите за тим, щоб він був розташований строго вертикально й стояв у центрі окружності, що ви фотографуєте.
o Перевірте, щоб при повороті камери всі сюжетно важливі об'єкти потрапили в кадр, а рух об'єктива строго випливало лінії обрію.
o Установите зум об'єктива так, щоб всі об'єкти були максимально наближені, але при цьому нічого важливого не залишилося за кадром.
o Горизонтальну панораму краще знімати, установивши фотоапарат вертикально - це збільшить висоту панорамного знімка, а вертикальну - навпаки, камерою, закріпленої горизонтально.
o Параметри чутливості матриці, експозиції й балансу білого встановлюються й фіксуються по найбільш важливому фрагменті панорами.
o Під час зйомки необхідно забезпечити перекриття між сусідніми кадрами не менше 20%.
Ключ до успіху
Під час панорамної зйомки необхідно дотримувати певних правил. Нам буде потрібно штатив, обладнаний пузирьковими рівнями. Якщо їх ні, забезпечити строго горизонтальне переміщення об'єктива фотокамери буде дуже складно. Звичайно, можна знайти вихід з положення - взяти звичайну нитку з підвішеним на ній вантажем. По такому саморобному схилі можна буде хоч якось вирівняти триногу. Не погано було б також установити на штатив панорамну голівку замість звичайної.
Після того як ви закріпите фотоапарат, подивитеся у видошукач і поверніть камеру від одного краю майбутньої композиції до іншому, стежачи за строгим проходженням по лінії обрію всіх кадрів серії. Під час цієї попередньої проводки також потрібно визначити, чи попадають у кадр всі сюжетно важливі деталі, чи не прийде потім відхиляти камеру від прямої лінії нагору або долілиць (для горизонтальної панорами) або в сторони (для вертикальної). Сам штатив найкраще розташувати так, щоб він виявився в центрі окружності, що ви збираєтеся знімати. Це важливо, оскільки всі фрагменти серії повинні бути у фокусі, а міняти значення діафрагми, фокусної відстані й настроювання різкості від кадру до кадру не можна.
Після того як ви визначитеся з розташуванням камери в просторі, варто звернути увагу на об'єктив. Точніше, на фокусну відстань або ступінь зумирования - кому як більше подобається. Напевно, ви вже помітили, що чим більший простір попадає в кадр, тим сильніше спотворюються предмети, розташовані по краях. Іншими словами, чим коротше фокусна відстань, тим більше геометричних перекручувань виникає на фотографії. Це явище називається "бочкообразная дисторсия". У принципі, якби ви знімали одиночний кадр, то на ці перекручування можна було б не обертати особливої уваги. Але оскільки вам потім прийде з'єднувати між собою кілька кадрів, дисторсия може сильно утруднити цей процес.
В арсеналі сучасних фотографів є всілякі програмні фільтри, що дозволяють боротися з недосконалостями оптики. Але в деяких випадках ПО може скоріше перешкодити, чим допомогти - уявіть собі: спочатку оптика нахилила стовпи, що коштують уздовж дороги, в одну сторону, потім програма-фільтр постаралася виправити цей нахил. У підсумку на готовій панорамі не стикуються проведення. Тому краще заздалегідь передбачити подібні ускладнення, чим потім довго й болісно вносити корективи. Виставте зум об'єктива вашої камери так, щоб максимально наблизити всі об'єкти й тим самим зменшити дисторсию. Якщо ви знімаєте горизонтальну панораму, то встановите фотоапарат вертикально, а з вертикальною панорамою надійдете з точністю до навпаки. Звичайно, у такому випадку вам доведеться зняти більша кількість окремих фрагментів, але зате перекручування вдасться звести до мінімуму, і на з'єднання кадрів ви витратите набагато менше часу.
До початку зйомки необхідно настроїти чутливість матриці, витримку, діафрагму й баланс білого. Звичайно установка цих параметрів виробляється по найбільш важливій ділянці панорами. Якщо у вашій камері не передбачена функція фіксації експозиції (AE Lock), то можна перейти в ручний режим керування. І помнете, що кругову панораму найкраще фотографувати в похмуру погоду. У цей час не так велика різниця в освітленості об'єктів, розташованих по різних сторонах від крапки зйомки. Якщо ж світить сонце, то нема рації захоплювати ту ділянку, на якому камера буде спрямована проти світла.
Тепер можна приступитися безпосередньо до зйомки. Найкраще знімати серію кадрів ліворуч праворуч. По-перше, так привичнее, а по-друге, всі програми автоматичного складання за замовчуванням настроєні саме на таку послідовність. Звичайно, цей параметр можна поміняти, але навіщо ускладнювати собі життя?
Кількість складових частин буде залежати від того кута, що повинна захопити майбутня панорама, але, скільки б їх не було, кожний наступний кадр повинен перекривати попередній не менш чим на 20%. Украй бажано, щоб той самий "контрольний об'єкт" цілком був присутній на сусідніх фрагментах. Це може бути стовп, дорожній знак, окремо варте дерево й т.п. Вони будуть чіткими орієнтирами при "зшивці". Для спрощення визначення зон перекриття деякі цифровики мають спеціальний режим панорамної зйомки. При його включенні в поле видошукача виводиться частина попереднього кадру, що значно полегшує це завдання. Фотографуючи панораму, не обмежуйтеся одною серією. Зробіть трохи, злегка міняючи параметри зйомки - потім буде із чого вибирати.
