Фиксфокус
Не всяка "автоматична" камера має справжній автофокус. У найдешевші "мильниці", як плівкові, так і цифрові, просто жорстко вклеюють широкоугольний об'єктив, установивши його на гіперфокальну відстань. Напис поруч із ним "AUTO" формально ставиться або до перемотування плівки, або до спрацьовування спалаху... Справжній автофокус позначається звичайно буквами "AF" (на відміну від фиксфокуса, що або ніяк не позначений, або фразою "focus free").
Собівартість типового (бюджетного) автофокуса - 20-40 доларів. Здавалося б, має прямий сенс заощаджувати на ньому лише в дешевих плівкових мильницях, тому що це майже половина ціни апарата. У цифрові ж (навіть "бюджетних") різниця у відсотках невелика... Однак, усе насправді НАВПАКИ! Заощаджувати на автофокусе в плівкових камер категорично не рекомендую, тому що ці десятки доларів швидко витратяться на зіпсовані плівки й печатку нерізких знімків впустую (навіть у минилабе "у переході" вартість купленої, виявленої й надрукованої по 1 разу плівки становить близько 7 доларів, так що чотири-п'ять загублених плівок саме складуть ціну простого автофокуса). Як було показано вище, для плівки досить близької гіперфокальної відстані можна домогтися лише при сильно закритій діафрагмі, або при дуже короткій фокусній відстані.
Ні те, ні інше ні до чого гарному не приводить (перше знижує чутливість, друге спотворює портрети й робить неможливими великі плани). Тому йдуть на компроміси й при не занадто яскравому світлі ближні (два^-двох-два-метр-два) і далекі (30м і більше) об'єкти просто НЕ МОЖУТЬ вийти різкими. Що стосується цифрових фиксфокусних мильниць, те отут маленький розмір матриці йде на користь. Так, для Kf=6 і ЄФР=35мм при діафрагмі 4 відносно різко буде від 1 метра нескінченно. Так що обмеження властиво фиксфокуса незначні й на "побутовому" рівні й типових побутових сюжетах відрізнити за різкості знімок автофокусной цифромильници від фиксфокусной дуже важко. Інша справа, що в таких (найдешевших) апаратах і на інших вузлах заощаджують, але це вже до теми не ставиться.
