Міркування про сучасний фотографічний пейзаж
Ми живемо в цікавий час. Піца по телефоні з доставкою до дивана, знайомства (і шлюби!) по Інтернету, віртуальні тури в будь-який кінець світу, новинки кіно через локальну мережу, практика їзди на автомобілі за допомогою комп'ютерних тренажерів. Краса! Думаю, багато хто з наших предків багато чого б віддали, щоб пожити в сучасному світі, знаючи як зручної й цікавої зробив життя технічний прогрес.
Але мова зараз не про це. У фотографічний мир разом із цифрою, що, безсумнівно, несе і якість і комфорт і зручність, прийшла заміна цінностей, причому досить сумнівна. Особливо це стосується пейзажу. Чому саме пейзажу? Так тому, що цей жанр фотографії не зрячи завжди вважався самим трудомістким і гарним. Досягли ж висот далеко не всі. Тому, що поїхати (піти, поплисти, полетіти) знайти й дочекатися гарного стану природи, так ще й талановито зняти могли одиниці. Адже тут замішані й талант (безумовно) і терпіння, фізична й психологічна витривалість, і просто фотографічна майстерність. А в сполученні із умілим фотодруком (природно ручний), пейзаж знятий таким майстром перетворюється в справжній твір мистецтва, що коштує в одному ряді із кращими зразками живопису, графіки, скульптури, театру й кіно. Фотографії Франса Лантинга, Майкла Кенна, Миколи Рахманова, Вадима Гипенрейтера вже давно стали надбанням великого пейзажного мистецтва й цінність їх незаперечна.
А що ж зараз? По-перше, пейзажистів стало багато. Навіть дуже. Тому що, як виявилося, за допомогою цифрового фотоапарата зняти гарний пейзаж у загальному-те не так уже й важко. Заважає папірець на передньому плані? Дурниця, витремо у фотошопе! Влізли проведення на тлі піднебіння? Теж не проблема, два кличі мишкою, і немає! Що ще?А, не вистачає грозових хмар для сюжету. Нічого, можна пізніше зняти з балкона окремо й вставити акуратно у фоторедакторі, що навіть ніхто й не помітить. І взагалі, всі деталі пейзажу, краще зняти окремо, щоб не залишалося ніяких сумнівів у геніальності пейзажного утвору. Можна зняти й зшити панораму, вставити будь-який цікавий елемент, а також поправити яскравість, контраст, насиченість (можна навіть не скрізь для переконливості), розфарбувати, підняти різкість, розмити й багато ще чого. Тут уже фантазія безмежна. Адже головне це результат. І нічого, що цього не було в дійсності, що це тиждень колупання у фотошопе, нічого що пейзажист "творить" положа ноги на монітор із пляшкою пива в руці. Зате можна гордо виставляти фотографії на виставках, друкувати в журналах і викладати на різних фотосайтах, слухаючи піднесені відгуки про талановиті роботи. Смутно. Тому що у свідомості відбулася підміна цінностей. Що головне, а що вдруге, де талант, а де простий маніпулятор. І що саме цікаве, що оцінюють і хвалять (лають, обговорюють) такі ж, що вважають що гарний пейзаж це грамотно зібрана картинка у фотошопе. Хоча сам фотошоп, це дійсно геніальна річ, що дозволяє підняти аматорську, рекламну й комерційну фотографію на нові, немислимі досі рівні. Але тільки не пейзаж.
Тому що пейзаж - це талант фотографа, реалізований в одному єдиному натисканні на спускову кнопку. Це вміння витягати красу природи силоміць думки, бачити очима об'єктивів і плівки. Всі, надрукувати й на стіну, в альбом, загалом, куди завгодно. Тому що це річ, а не комп'ютерний малюнок, нехай навіть і грамотно зібраний.
Що стосується комп'ютерних пейзажів, те їх виставляти й порівнювати потрібно тільки з такими ж пейзажами. Хоча навіть пейзажами їх назвати те й не можна. Це комп'ютерні малюнки природи, так правильней і честнее. А гарні, талановиті пейзажисти й раніше те були рідкістю, а зараз і поготів. Але, думаю, що зовсім не вимруть ніколи. Адже тяга до справжнього великого мистецтва не вмирає.
